«Брати MEV» за 12 секунд заробили 25 мільйонів доларів і були виправдані: суддя каже, що вони не брехали — просто читали код уважніше за всіх

ETH
вирок у справі про шахрайство з електронними переказамивалідатори Ethereumманіпуляції в DeFiсендвіч-атакиЗакон про товарні біржікод як законMEV
1 годину томуДжерело: blockweeks.com
«Брати MEV» за 12 секунд заробили 25 мільйонів доларів і були виправдані: суддя каже, що вони не брехали — просто читали код уважніше за всіх

Цю статтю зібрав і впорядкував BlockWeeks

16 листопада суддя Джессіка Кларк з Окружного суду США по Південному округу Нью-Йорка постановила, що Антон Перейра-Буено та Джеймс Перейра-Буено не винні у шахрайстві з використанням електронних засобів зв'язку та пов'язаних звинуваченнях, чим завершила першу кримінальну справу, побудовану навколо MEV. MEV, або «максимальна видобувна цінність», означає прибуток, який може отримати той, хто має право визначати порядок транзакцій у блокчейні.

На практиці цей «хтось» — це валідатори, а також будівельники блоків, яким вони передають виробництво блоків на аутсорсинг. Навколо цього ланцюжка виросла ціла індустрія ботів: вони платять валідаторам і будівельникам в обмін на вигідний для себе порядок транзакцій. І пастка, влаштована братами, була націлена саме на один особливий клас цих ботів — сендвіч-ботів, які заробляють, купуючи перед тим, як інші завершать свої угоди, і продаючи одразу після. Іншими словами, «жертви» в цій справі самі займалися бізнесом із фронтранінгу.

Суддя не сказала, що все це нормально. Вона сказала: шахрайство з використанням електронних засобів зв'язку вимагає «брехні», а уряд так і не довів, що брати брехали. Це відносно вузьке рішення залишає безліч невирішених питань — щодо правових меж маніпулювання ринком, законності самого сендвіч-трейдингу, зобов'язань валідаторів і того, чи справді діє принцип «код — це закон».

Спершу чітко пояснимо схему дій: як вони влаштували пастку для «фронтранерів»

Це справа, яку нелегко зрозуміти з першого погляду; спочатку потрібен деякий контекст. Валідатори — це учасники, обрані для пропонування нових блоків в Ethereum. Більшість валідаторів передають роботу зі складання блоків спеціалізованим будівельникам, а посередники, відомі як «релеї», виступають брокерами між ними. Релеї тримають вміст блоків прихованим від усієї мережі, доки валідатор не підпише, після чого вони стають публічними.

Ціллю в цій справі були сендвіч-боти: вони купують перед чужими незавершеними транзакціями і продають після того, як інша сторона підштовхнула ціну вгору. Брати використали партію ретельно сконструйованих транзакцій, які виглядали як «ідеальна здобич для сендвіча», щоб виманити цих ботів. Згодом валідатор, контрольований самими братами, підписав блок, у якому одне поле було штучно підроблене. Реле перевірило лише, чи дійсний підпис, але не перевірило ці поля, і таким чином розкрило вміст блоку.

Потім брати перебудували блок, зберегли ордери на купівлю ботів, замінили приманкові транзакції транзакціями, які «продавали ту саму партію токенів за ціною, яку боти щойно підштовхнули вгору», і зрештою залишили ботів з носом. Весь процес тривав близько 12 секунд, і вони отримали близько 25 мільйонів доларів; ціною стало те, що їхнього валідатора було скорочено приблизно на 1 ETH за «пропонування двох блоків у тому самому слоті» — близько 3000 доларів за тодішньою ціною.

Дві «брехні», які стверджував уряд: чому обидві були відхилені

Прокуратура висунула дві «брехні», і суд не прийняв жодної.

Першою були приманкові транзакції. Суд постановив, що немає доказів того, що «розміщення транзакції в мемпулі (публічній кімнаті очікування транзакцій Ethereum)» становило обіцянку, що особа готова бути підданою сендвічу. Транзакція також не обіцяє, що вона обов'язково потрапить до чийогось пакета, що вона обов'язково опиниться в певній позиції в блоці, або навіть що вона потрапить до конкретного блоку. Використання очікувань інших учасників ринку — навіть навмисно, і навіть заради прибутку — не обов'язково становить брехню.

Цей погляд походить зі справи Mango Markets (Сполучені Штати проти Айзенберга). Аві Айзенберг підштовхнув ціну токена Mango вгору і позичив понад 100 мільйонів доларів під завищену позицію. Mango на той час не мав умов обслуговування, і суд відповідно встановив, що позичальна поведінка Айзенберга не містила жодної явної чи неявної обіцянки.

Другою був підпис на підробленому блоці. Прокуратура стверджувала, що брати знали, що поля заголовка блоку недійсні, але все одно підписали, що становило неправдиве твердження для релею. Суд відхилив це на двох рівнях:

По-перше, підпис валідатора — це лише зобов'язання — або опублікувати цей блок, або прийняти скорочення — і не обіцяє нічого іншого. Ethereum, і ширше блокчейни без довіри, за своєю природою є системами, в яких усі очікують, що валідатори діятимуть відповідно до власного раціонального інтересу — яким би він не був. Реєстрація валідатора в релеї MEV-Boost також не передбачає жодних умов використання.

По-друге, релей взагалі не перевіряв ці поля. Незалежно від того, що брати вписували в ці поля, релей все одно оприлюднював вміст блоку. Іншими словами, сама вразливість, яка уможливила цю атаку, зробила цю «брехню» несуттєвою.

Ключова відмінність: шахрайство з використанням електронних засобів зв'язку вимагає «обману»; маніпулювання ринком — ні

Елемент, необхідний для шахрайства з використанням електронних засобів зв'язку, — це обман. Закон про товарні біржі (CEA) дотримується іншої логіки: він окремо забороняє маніпулятивну торгівлю та обманні прийоми, тому схема штучного створення цін може порушувати CEA, навіть якщо ніхто не брехав.

Засудження Айзенберга за шахрайство з використанням електронних засобів зв'язку провалилося через відсутність неправдивого твердження, але його засудження за товарне шахрайство та маніпулювання ринком були скасовані лише тому, що прокуратура неправильно визначила місце розгляду; суддя визнав докази за цими двома пунктами достатніми.

Суддя Кларк у цій справі була так само обережною. Вона сформулювала питання як «чи підтверджують докази шахрайство з використанням електронних засобів зв'язку», а не «чи була поведінка братів правильною, чи була вона моральною, чи становила вона невисунуті обвинувачення». Жодне з рішень не є безпечною гаванню для маніпулювання DeFi.

Сендвіч-торгівля сама по собі починає виглядати небезпечною

Якщо маніпулювання цінами через впорядкування транзакцій може порушувати Закон про товарні біржі, то сендвіч-торгівля сама по собі опиняється під прицілом. Суд зазначив у своєму рішенні: «Жоден трейдер не погодився б бути засендвіченим». Але він так і не виніс рішення про те, чи була власна стратегія ботів законною. CFTC зберігає повноваження щодо правозастосування проти шахрайства та маніпулювання на спотових товарних ринках (включаючи цифрові товари).

«Валідаторська» половина справи — це менше юридичне питання, ніж питання дизайну. Суд розумів підпис братів як зобов'язання «або опублікувати блок, або бути слешеним», фактично трактуючи слешинг як «ціну», а не як «заборону». Гарантія безпеки Ethereum діє лише тоді, коли витрати на відхилення від очікуваної поведінки перевищують вигоду — а тут слешинг у 1 ETH протистояв вигоді у 25 мільйонів доларів.

Код — це не закон, але це найближче до контракту

Рішення у справі Айзенберга та у справі «братів MEV» обидва відмовляються перетворювати наміри розробників на обов'язкові обіцянки без доказів. Для протоколів, які бажають зберегти шлях до судового захисту, умови обслуговування можуть стати стандартом — але спливаюче вікно «погодитися» на фронтенді може не зобов'язувати тих, хто взаємодіє безпосередньо зі смарт-контрактами.

Діяти відповідно до коду також не захистить вас; закони проти маніпулювання все ще застосовуються. Суд явно відкинув уявлення про те, що «саме лише порушення духу системи становить шахрайство». Насправді він сказав таке: для цілей шахрайства з використанням електронних засобів зв'язку очікування самі по собі не становлять обіцянок; а за відсутності будь-якої фактичної угоди код є найближчим до обіцянки.

Код — це не закон, але коли ніхто не підписав жодного іншого документа, код є найближчим до контракту, що ви можете отримати. Брати прочитали цей «контракт» уважніше, ніж будь-хто інший в Ethereum — включаючи тих, хто написав релей. Якщо безпека вашого протоколу спирається на те, що «валідатори не будуть рахувати різницю між слешингом у 1 ETH і вигодою у 25 мільйонів доларів», то у вас взагалі немає моделі безпеки.